Нормативно-правове забезпечення виховного процесу

           Нормативно – правове

        забезпечення організації  виховної роботи

 

- Указ Президента України від 13.10.2015 № 580/2015 "Про Стратегію національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016 - 2020 роки.

- Указ Президента України від 12.06.2015 № 334/2015 "Про заходи щодо поліпшення національно-патріотичного виховання дітей та молоді.

- Указ Президента України "Про відзначення 25-ї річниці незалежності України".

- Указ від 13.10.2015 р. № 580/2015 '' Про  Стратегію національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016 — 2020 роки''.

- Указ Президента України від 13.11.2014 № 872 "Про День Гідності та Свободи".

- Указ Президента України від 13.11.2014 № 871 "Про День Соборності України". 

- Указ Президента України від 14.10.2014 № 806 "Про День захисника України".

- Указ Президента України від 24.09.2014 № 744 "Про невідкладні заходи щодо захисту України та зміцнення її обороноздатності".

- Конституція України

- Закон України від 21.12.2010 № 2823-VI «Про внесення змін до

Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»

- Закон України від 05.03.2009 № 1065-VI "Про загальнодержавну програму "Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини" на період до 2016 року"

- Загальна Декларація прав людини. Декларація ООН від 10.12.1948

- Конвенція ООН про права дитини

- Декларація ООН про ліквідацію всіх форм расової дискримінації

- Кримінальний кодекс України

- Указ Президента України № 1163/2011 «Про питання щодо забезпечення реалізації прав дітей в Україні»

- Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 № 1209 «Про схвалення Концепції реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 року»

- Лист МОН України від 06.06.2013 № 1/9-413 «Про впровадження факультативних курсів працівниками психологічної служби системи освіти».

- Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 21.02.2013 №176 "Про затвердження плану заходів щодо запобігання правопорушенням серед дітей, попередження жорстокого поводження з ними".

- Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 19.07.2012 № 827 "Про затвердження плану заходів Міністерства освіти і науки, молоді та спорту щодо запобігання торгівлі людьми на період до 2015 року".

- Лист Міністерства освіти і науки України від 19.10.2010 1/9-838 "Про рекомендації Всеукраїнської міжвідомчої координаційно-методичної ради з правової освіти населення".

- Наказ Міністерства освіти та науки України від 29.10.2010 № 1023 "Щодо профілактики злочинності та правопорушень серед дітей, захисту їх прав на освіту".

- Лист Міністерства освіти і науки України від 13.09.2010 № 1/9-623 "Щодо подолання злочинності серед неповнолітніх та організації профілактичної роботи".

- Наказ МВС, МОН, МОЗ України від 16.01.2004 № 5/34/24/11"Про затвердження Порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення".

- Концепція Державної соціальної програми « Молодь України» на 2016-2020 роки.

- Стратегією розвитку державної молодіжної політики на період до 2020 року, схваленою Указом Президента України від 27 вересня 2013 р. № 532.

- планом заходів з імплементації Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, на 2014-2017 роки, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 р. № 847

(Офіційний вісник України, 2014 р., № 77, ст. 2197), 

Стратегією сталого розвитку “Україна - 2020”, схваленою Указом Президента України від 12 січня 2015 р. № 5

- Закон України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» від 21.06.2001 р.;

- Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» № 2789-ІІІ від 15.11.2001 р.;

- спільний Наказ Державного комітету України у справах сім’ї та молоді, МВС України, МОН України та МОЗ України «Про затвердження Порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення» від 16.01.2004 р.;

- Наказ Державної соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді «Про затвердження порядку взаємодії суб’єктів соціальної роботи із сім’ями, які опинилися у складних життєвих обставинах» № 1983/388/452/221/556/596/106 від 14.06.2006 р.;

- Закон України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» від 21.06.2001 р.; - Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» № 2789-ІІІ від 15.11.2001 р.;

- спільний Наказ Державного комітету України у справах сім’ї та молоді, МВС України, МОН України та МОЗ України «Про затвердження Порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення» від 16.01.2004 р.;

- Наказ Державної соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді «Про затвердження порядку взаємодії суб’єктів соціальної роботи із сім’ями, які опинилися у складних життєвих обставинах» № 1983/388/452/221/556/596/106 від 14.06.2006 р.;-

- Постанова Кабінету  Міністрів від 24.09.2008 р. № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини».

Конституція України.

ст. 52. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідується за законом.

  1. 53. Кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов’язковою.

Сімейний кодекс України.

ст. 141. Мати, батько мають рівні права і обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини.

ст.150. Батьки зобов’язані виховувати дитину у дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до. своєї сім’ї та родини; піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний і моральний розвиток; забезпечити здобуття нею повної загальної середньої освіти; поважати її; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини, а також фізичні покарання дитини батьками, інші покарання, які принижують її людську гідність.

ст. 152. Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки і піклування, суду тощо.

ст. 154. Батьки мають право на самозахист своєї дитини.

ст. 155. Ухилення батьків від виконання батьківських обов’язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

ст. 180. Батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

ст. 166. Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов’язку щодо утримання дитини.

ст. 164. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона(він) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом 6 місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з нею, є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за скоєння умисного злочину щодо дитини.

ст. 170. Суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них не позбавляючи їх батьківських прав, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров’я і морального виховання. У виняткових випадках при безпосередній загрозі життю та здоров’ю дитини, орган опіки і піклування вправі прийняти рішення про негайне відібрання дитини у батьків або інших осіб, на вихованні яких вона фактично перебуває.

Закон України «Про освіту»

ст.59. Відповідальність батьків за розвиток дитини.

1. Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.

3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов’язані:

  • постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;
  • поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної та рідної мови, сім’ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв;
  • сприяти здобуттю дітьми освіти або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу;
  • виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.

Адміністративна відповідальність

ст.180. За доведення неповнолітнього до стану сп’яніння (шляхом особистого прикладу або психічного чи фізичного спонукання до вживання спиртних напоїв).

ст. 184. ч. 1. Систематичне ухилення від виконання обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

ст. 184. ч. 2. Передбачена відповідальність за ті ж дії, які вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення по ч.І цієї статті.

ст. 184. ч. З. За вчинення неповнолітніми у віці від 14 до 16 років правопорушення, яке передбачає відповідальність згідно з Кодексом про адміністративні правопорушення,

ст. 184 ч. 4. До неповнолітніх, які не досягли 14-16 років і відповідно до ст.22 Кримінального кодексу не є суб’єктами злочину і не можуть нести кримінальної відповідальності, застосовуються примусові заходи виховного характеру, які передбачені ст.23 Кримінального кодексу, а батьки несуть адміністративну відповідальність.

 

Кримінальна відповідальність

ст. 166. Злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування. Злісне невиконання батьками... обов’язків по догляду за дитиною..., що спричинило тяжкі наслідки - карається обмеженням волі на строк від 2 до 5 років або позбавленням волі на той самий строк.

ст. 167. Зловживання опікунськими правами. Використання опіки чи піклування з корисливою метою на шкоду підопічному - карається штрафом до 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до 2 років.

ст. 303. Проституція або примушування чи втягнення до заняття проституцією.

ч.З. Дії..., вчинені щодо неповнолітнього або організованою групою, - караються позбавленням волі на строк від 3 до 5 років.

ст. 304. Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність. Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, у пияцтво, у занятгя жебрацтвом, азартними іграми - карається обмеженням волі на строк до 5 років або позбавлення волі на той самий строк.