Мільйони їх,- мов колосків на ниві, було – й нема…

25 листопада

 ми згадуємо жертв

трьох хвиль Голодомору в Україні:

 1921-1923, 1932-1933 та 1946-1947 років.

 Декілька сотень небайдужих білоцерківців зібралися біля погруддя Кобзаря та рушили традиційною скорботною ходою центральною вулицею міста  до пам’ятного знаку жертвам Голодомору.

Очолювала скорботну ходу почесна варта  у складі  студентів ТЕК БНАУ.

    Прапороносна група у складі:

  • Сєроус Руслан                                   група ІДП-22
  • Никоненко Світлана                             група Ф-21
  • Дубова Євгенія                                    група ІДП-11

Група для несення поминального караваяу складі:

  •  Ганащук Геннадій                             група ІДП-21
  • Швець Богдан                                    група ІДП-21
  • Мілєхіна Ірина                                    група Е-21

та студенти груп КД-21, ІДП-21, ІДП 22)

Відеозапис можна переглянути за посиланням тут

 Несучи колоски пшениці та свічки, в тиші та скорботі міський голова Геннадій Дикий, депутати обласної та міської рад, громадські активісти, представники різних церковних конфесій та звичайні, небайдужі до трагедії жителі Білої Церкви  пройшли  містом,  пригадали ті трагічні події, що спіткали український народ на початку минулого століття. Кожен для себе зміг дати оцінку тому геноциду,  згадати та помолитися за душі загиблих.

Біля пам’ятного знаку жертвам Голодомору відбувся мітинг пам’яті про ті, страшні для українців, часи.

 

Жителі Білої Церкви віддали шану мільйонам українців, які стали жертвами політичних амбіцій тоталітарної влади того часу, пом’янувши їх хвилиною мовчання.Представники церков відслужили молебні по невинно загиблим внаслідок репресій і голоду. Лунали слова скорботи і співчуття.

Під час заходу міський голова Геннадій Дикий зазначив: «Ми сьогодні прийшли згадати тих, хто не пережив ті роки, тих, кого радянська влада обрекла на смерть  одним із найстрашніших способів – голодною мукою. Особливо тяжко було най незахищеній категорії – дітям. Ми повинніпам’ятати про причини трагедії, хто її спричинив, вчити нашу історію і робити висновки, щоб ніколи не допустити тиранів до влади, які зробили сплановане знищення українського народу. Вічна пам’ять загиблим!»

Народний депутат України Хвича Мепарішвілі також звернувся до жителів Білої Церкви зі словами жалю та скорботи наголосивши, що початок 20 століття був  для українців суворим, адже мільйони людей мріяли отримати лише кусень хліба і не маючи його  - вмирали. І сьогодні у 21 столітті ми не маємо права не шанувати, не поважати  і не пам’ятати продуші людей, які вмерли від голоду та історію України. Хоча тирани є у будь-який час, проте український народ є сильним і завжди зможе захистити себе.

До слова також були зарошені настоятель парафії Рівноапостольної блаженної княгині Ольги української греко-католицької церкви отець Євген Меримерін  та благочинний Білоцерківського району української православної церкви Київського патріархату, настоятель парафії Покрова Божої Матері  священик Микола Гопайнич.

Першими, покласти квіти і колоски, були запрошені наймолодші білоцерківці, як символ того, що нація відродилася, всупереч намаганням її знищити. Міський  голова поклав до пам`ятного знаку горщик з пшеницею на знак глибокої скорботи і пам`яті про тих, хто відійшов у вічність, так і не дочекавшись хлібної зернини, яка б врятувала життя. 

Учасники мітингу пригостилися шматочками короваю - тим святим куснем хліба на спомин тих, хто не дочекався тієї малої крихти і божеволіючи від голоду жадав тільки її.

На знак скорботи і вшанування пам’яті жертв Голодоморів білоцерківціпоклали до пам’ятного знаку, квіти, колоски та запалені свічі й лампади.